До нас приїхала східнячка,
Звичайна жіночка з села.
Мужчини звуть її землячка,
Жінки шепочуть – удова.
Малі хлоп’ята і дівчата
Біжать табунчиком у двір,
Бо тьотя Шура вповідати
Буде їм байки на підбір.
І слухає мала дітвора,
А часом навіть й старики.
І весело стає, бо мова,
Виходить завжди залюбки.
Сьогодні свято в сільськім клубі,
День Перемоги – торжества.
Народу тьма, як пнів на зрубі,
А у президії й вона.
Проста, скромненька молодиця,
А зашарілась, як дитя.
На ній жакет й нова спідниця,
Бо орден Слави получа.
Короткий зміст чита промовець,
Згадавши сумерки війни.
Ні, ні, вона не полководець,
Така, як всі наші жінки.
А у людей проста натура, –
Змінили погляди умить.
І вже тепер не тьотя Шура,
Ім’я й по батькові звучить.
І поважають молодицю
В селі, як личить те завжди.
Й в її скромнесеньку світлицю
Тільки добро несуть вони.
1955 р.
