Мені наснилось, що зима лягла на груди,
Що мертвим спомином печаль цілує губи,
Що йшла розхристана душа босоніж в небо –
Уламки серця лікувать була потреба.
А їй навстріч одні дощі невтихомирні,
Та й поміж ними чуються пісні псалтирні.
І бачить Божу благодать вдаль за громами –
Зі сховку серце дістає й кладе до брами.
І стільки болю, сліз, утрат… в уламку тому –
Все це лишила, а взамін несе додому
Любов всепрощену, що живить дух в скорботі.
І я прокинулась – мій ангел був навпроти...
(вибачте, що заблокувала коментарі)
