Почує твій голос, який її душу лоскоче -
І мило всміхнеться... Її він щоразу п'янить...
Так хочеться їй зазирнути в закохані очі,
Щоб в них потонути, бодай би разочок, на мить.
І плечі зігріти в обіймах, таких обережних.
Цілунки відчути... твої... на вологих губах...
В кохання сягнути - жадане, палке і бентежне
Й забути, про все!.. Без вагання долаючи страх!..
Даруєш ти їй неймовірний політ і наснагу!..
Летіла б, мов птаха - кружляла б над світом краса!..
Кохання в душі - чи не щастя, не радість, не благо?
Це ж наче ранкова на травах зелених роса.
Це райдуга в небі і сонця ласкаве проміння.
Це щось неземне!.. Це у серці - мов дзвін, почуття!
Жіноча душа так красиво і пристрастно мріє...
А мрії, буває, приходять в реальне життя...
Гарний вiрш, Олено. Точно ви пiдмiтили особливостi нашого життя. Та, життя - взагалi загадкова, оригiнальна штукенцiя. Рiзнi сюрпризи може пiдносити - вiд дуже приемних до дуже неприемних.
Тiльки от у вас у 4 рядку - якось тут у словосполученнi "бодай би" одне слово на iнше накладаеться, не зовсiм звучить. Може вам тут слово "би" замiнити на "лиш", а пiсля слова "разочок" не кому поставити, а три крапки - "Щоб в них потонути, бодай лиш разочок...на мить".
Дуже дякую вам, Дмитре, ща уважне прочитання, за візит. Перечитала ще раз, не бачу, щоб щось не звучало, та й здається нічого одне на одне не накладається. На мою думку там все ок. Дякую ще раз.
Нi, так теж досить красиво звучить. Це я так - як варiант пропоную. Скажемо так - критична еквiлiбристика. Щоб i пiдлабузництво не демонструвати, коли дуже багато похвали, але i критиканством теж не займатися, не критикувати, як кажуть, "у пух i прах". Усього ж повинно бути в мiру.
То ж навiть е таке мiсто - Бодайбо, у Забайкаллi, в Iркутськiй областi. Якраз його назва перегукуеться iз цим словосполученням.
Вибачте, але ваші асоціації мене трохи дивують, Дмитре Це тільки в вас могли виникнути такі, та тільки не в мене
Я в житті не бувала в Іркутській області, та й навряд чи доведеться, та й не чула ніколи про таку назву. Знаю одне, що в віршах часто зустрічаю словосполучення "бодай би" Сприймається нормально, без якихось ассоціацій з містами російських глибинок
Це українська мова, все доречно, це словосполучення і в повсякденні має місце, бо чула його частенько, а не тільки в поезії.
Дякую вам, що так прискіпливо вчитуєтесь в мої вірші. Можете й в пух і прах критикувати якщо так вже хочете. Діло в іншому - чи будуть такі підстави бо коли ні, то я не сприйму такої критики
Олено, та чого ж я раптом буду у пух i прах вашi вiршi критикувати, вони ж яскравi i самобутнi. Це не те, що я боюся якiсь етичнi норми порушити, нi, просто вашi вiршi досить гарнi, цiкавий сюжет у них. Тут просто однiй людинi в тих чи iнших випадках бiльше подобаеться одне звучання, а iншiй - трохи iнакше. У всiх же не можуть однаковi смаки бути. То ж я i вiдзначив, що, якщо у героiнi виникло одне едине бажання i хочеться тут разочок, то у даному випадку слова "лиш" або "тiльки" краще звучать, нiж "би". Нi, ну, це так лише на мiй погляд, як пропозицiя така.
Та у мене тут асоцiацiй немае нiяких цих слiв з мiстом у Iркутьськiй областi, я там теж не був нiколи. Це я у жартiвливiй формi так сказав. Тут, звичайно, просто спiвпадiння, але досить оригiнально звучить. Кажуть, рiчка там така е "Бодайбо", а вiд рiчки i мiсто таку назву мае. Але з украiнськими словами вони нiяк не пов'язанi. Це лише такий телеведучий i радiоведучий Валерiй Бебик в усiх назвах на землi бачить украiнський слiд.