Чуттєве серце плаче кров’ю
Від перестиглих сподівань.
Воно наповнене любов’ю
Без пустоти і нарікань.
Буває так, що гріє спогад,
Чеканить пульсом кожну мить,
То знов смакує власний здогад,
То у печалі защемить.
Тебе впізнає, затріпоче,
Чи голкою у бік кольне,
Бо добре знає чого хоче:
Люби мене, лише мене! 7/01/16
