Мою чарівну коллєжанку
Кудись на кави філіжанку
Кортить й кортіло запросити.
Та ні. Зробити це не смію,
Я суміщати не зумію
Робити з нею і любити.
Собі всміхнуся іронічно -
В такі стосунки платонічні
Ще місяць тому я не вірив.
Я думав, з кам'яного віку
Між жінкою і чоловіком
Не буде дружби і довіри.
Вона про щось сидить, говорить
А я зверну для неї гори
Лише для того, щоб горіли.
Ті милі сірі оченята.
Які так важко не кохати
Які весь світ в собі вмістили.
Світає. Ранок. Хоч субота
А я так хочу на роботу -
Там погляд, що лікує й ранить.
Я знаю. І вона це знає
Ми щось подібне відчуваєм.
Із часом все на місце стане.
