************
Десь глухо впало яблуко в саду,
У сутінках пахтіє матіола...
Стежиною у диво-вечір йду -
Колише спокій тишу охололу...
Це - щастя, певно, - ця летюча мить:
Душа в безгомінь м'яко поринає,
Зоря тендітна угорі бринить,
Мелодія невгадана лунає...
Отак все просто: вечір, пісня, сад,
В траві вологій - яблука налиті...
Нічого вже не повернуть назад,
Як мить оцю стрімку не зупинити.
Із давнього
