**
"Політичні бранці"
Що бачать очі: жінка й жінка
Вирує полум'я і лід
Ніякого такого вчинку
Щоб здивувати млявий світ
Бува нахабна та зухвала
Чи божевільна і лиха?
Велика в долі, чи миршава? –
Цинічна доля ще й глуха
Коня змордує, хату спалить
У вічі ворогу плює
І Україну гірко хвалить
Мов та зозуленька кує
А у неволі й сни солоні
Куди подітись: відступити?
Мужі державні б’ють в долоні
Її примушують любити?
А там по тюрмах у катів
Немало гине і страждає
Країні відданих синів
Чи хтось за ними заридає?
От тільки мати, та рідня
Та похизуються брехливі
Нащадки Ірода-царя
Щоб чути оплески бурхливі
І позабудуть, і підуть
В своє майбутнє недолуге
Це для щурів правдивий путь
Не варте інше їх потуги
А у неволі й сни солоні
Куди подітись: відступити?
Мужі державні б’ють в долоні
Себе примушують любити
Нам треба мужність поважати
Вона достойна кращих барв
Чи Інцитатів у палати,
Щоб на хребті везти піар?
Од віку в вік одне всевишнє
Над нами сонце золоте
Живе у кожному Всевишній
Не кожний там його знайде. 300516
