Твоя кімната увійшла у світ невизнаних реалій,
Заставши сіре марево зі смаком тютюну...
Відкритий погляд на дахи навіяв би шторми печалі,
Огида в'їлась в тіло, поївши полину...
Тривка субкультура влилась в ДНК,
Наставивши планку ілюзій...
Дивні символи світить прозора ріка,
Вороги усі схожі на друзів...
Летке кохання я б не міг зловити вчасно... Але все ж,
Люблю дівчат, що бачу... То чому я ще один?!
Можливо, через погляди, поділені на сотні меж,
Збудовані огидою, що з'їла той полин...
17.01.15
Той полин хтось тобі незабаром засолодить!!!Так що все буде ОК!!!Щасливі миті приходять до нас тоді коли ми на них не сподіваємось!
А поезія, як завжди-
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00