- Кожну ніченьку сниться мені,
Що я уже в армії і на війні,
Що вирвав з гранати маленьке кільце,
А морда космата ввалила в лице.
Лежав на підлозі, від сліз надривався,
І хтось наді мною пяний хитався.
Язик мій безсилий не міг говорити.
Тут пасками стали мене молотити.
Та ранок, на щастя, мій сон обірвав.
Прокинувся мокрий, від страху дрижав.
І хто ж це на мене наслав цю біду?
Не хочу йти в армію і не піду!
Відкуплять від армії мама і тато,
Хоч їм заплатити треба багато.
Врятую я ноги й печінку свою,
Нехай хтось за мене стріляє в бою.
Казарму хай чистять і миють клозети.
Махорку хай курять, а я – сигарети.
На варті стоять: і в бурю, і в дощ.
Нехай їдять кашу, а я – мясо й борщ.
Люблю я поспати, люблю я поїсти,
А в армії – бігай, не можна присісти.
Отак після сну міркував наш хлопчисько,
Бо в армії служба для нього занизько.80
... Живе за спиною мами і тата.
Його не цікавить служба солдата.
Який буде з нього в житті чоловік,
Коли він від армії попросту втік?
