СОН ДОПРИЗИВНИКА

-  Кожну  ніченьку  сниться  мені,
Що  я  уже  в  армії  і  на  війні,
Що  вирвав  з  гранати  маленьке  кільце,
А  морда  космата  ввалила  в  лице.
Лежав  на  підлозі,  від  сліз  надривався,
І  хтось  наді  мною  пяний  хитався.
Язик  мій  безсилий  не  міг  говорити.
Тут  пасками  стали  мене  молотити.
Та  ранок,  на  щастя,  мій  сон  обірвав.
Прокинувся  мокрий,  від  страху  дрижав.
І  хто  ж  це  на  мене  наслав  цю  біду?
Не  хочу  йти  в  армію  і  не  піду!
Відкуплять  від  армії  мама  і  тато,
Хоч  їм  заплатити  треба  багато.
Врятую  я  ноги  й  печінку  свою,
Нехай  хтось  за  мене  стріляє  в  бою.
Казарму  хай  чистять  і  миють  клозети.
Махорку  хай  курять,  а  я  –  сигарети.
На  варті  стоять:  і  в  бурю,  і  в  дощ.
Нехай  їдять  кашу,  а  я  –  мясо  й  борщ.
Люблю  я  поспати,  люблю  я  поїсти,
А  в  армії  –  бігай,  не  можна  присісти.
Отак  після  сну  міркував  наш  хлопчисько,
Бо  в  армії  служба  для  нього  занизько.80
...  Живе  за  спиною  мами  і  тата.
Його  не  цікавить  служба  солдата.
Який  буде  з  нього  в  житті  чоловік,
Коли  він  від  армії  попросту  втік?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=63433
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.03.2008
автор: Анжелла