Подружки всі тебе питають:
Як склалося твоє життя.
Чи чоловік тебе кохає?
Чи не набридло здобуття?
А ти у відповідь подружкам
Їм кажеш ніби все гаразд.
А дома плачеш у подушку,
Ховаєш очі кожний раз.
І як колись ідеш до того,
Хто крила дав тобі кохати.
За нього молиш ти у Бога,
Чиї вірші не подолати.
Ти полонянка будеш вічна
Поезії його рядків.
І в кожному його обличчя
Серед твоїх чоловіків…
22.04.12 Дмитро Дробін
