Пролiтають голубi вагони, Сонце розбиває сіре скло. Очі твої тихі й бездонні, Ось і все,що в нас тоді було. Плач перону. Пам'ять мов примара. Я тебе не можу відпустить! Час наклав на мене чари. Цілий потяг пролетів,як мить.
ID: 621595 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 16.11.2015 19:46:10 © дата внесення змiн: 16.11.2015 19:46:10 автор: Воротілова Олександра
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie