З хамсою борщ ,окраєць за борщем
й на чорне пересмажена гомілка.
Бабуся, дощ,і вмитися дощем
давно вже марить глиняна долівка –
стара,таких підлог тепер нема,
потріскалась її змертвіла шкіра,
а мріє,що хоч крапельку спійма.
Є в глиняній душі тужлива віра,
й нічого більш. Бо стерлися давно
сліди дитячих кроків та весілля…
А може,все ж відчинить хтось вікно,
щоб дощ ввійшов краплинним божевіллям?
ах. яку картинку намалювали.яку картинку!
коли і вперше з"явився у цих краях, де нині живу, то часто в селах зустрічав такі картини, по таких долівках ходив.
ай, дякую за це поверненя в часи ті та такий смуток від вірша!
Любов Матузок відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,що зайшли.Мені приємно,що вірш торкається сердець моїх читачів.І Вам успіху і подальших глибоких вражень
