- Ов! Ти що робиш?
- Не бачиш?! Вмираю…
- Цікаве заняття! Пробач, а давно?
- Напевно, я точно не знаю…
Таке відчуття, що не жив – що життя не було…
- Що трапилось?
- Все це дістало! Не можу я більше – не маю я сил…
- Ти думаєш, що викличеш жалість?
- Я жалості в тебе зовсім не просив!
- О! То ти вже лютуєш і сердишся, друже!
- З чого б то?! Тобі то здалось!
- Прокинься! Ти ж просто заплутавсь!
І збився з дороги – зневіривсь чогось!
- Можливо…
- Агов! Не здаватись!
- Ага…
- Ти ще чуєш мене?
Вставай та в дорогу збирайся -
Ти маєш боротися сам за своє!!
Як хочемо щастя і миру, і долі,
То маєм самі закатать рукава!
Надія, то гарно, проте вже доволі
Комусь довіряти своє сокровенне життя!
Усі, хто зневіривсь, вставайте, прокиньтесь!
Ви втомлені, звісно, та треба іти!
Ви зможете все - тільки в себе повірте
І прийдете скоро самі до своєї мети!
12.12.14
