Не плачте, люди...
Ми вже всі тут разом...
Витаємо над Матір'ю Віків...
З Небес тепер несемо нашу варту,
Від зовнішніх, та й власних ворогів...
Не плачте, мамо...,тату...,
Не сумуй, дружино...
І ти, дівча кохане, не тужи...
Продовжи нашу справу,
Любий сину,
Й своїх дітей, онуків цьому вчи!...
Та плачуть матері із Півдня й Центру,
За дітьми, що їх Захід народив,
А батько з Півночі - посивів за хвилину,
Коли зі Сходу сина хоронив...
А «ті« - й не зрозуміли, що вбишви тіло -
Hе вб'ють ні Душу, ані Божий оберіг,
Лиш власними руками вкинуть сміло
Своїх нащаків в невідкупний гріх.
Не плач, народе!,
А звільнись з кайданів,
Іди вперед!, будуй НОВЕ!, ЖИВИ!,
Бог сам обрав нас зі стількох мільйонів,
З'єднавши цим країну НАЗАВЖДИ!
І якщо сумнів, чи якась спокуса
Знайде шпарину в совісті твоїй,
Ти, погляд підведи свій до Ісуса
І віднайдеш все в пам'яті своїй...
Марія Дребіт (Голодрига)
Португалія
ID:
537692
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 18.11.2014 10:45:44
© дата внесення змiн: 01.12.2025 00:33:35
автор: VIRUYU
Вкажіть причину вашої скарги
|
