Любов -це волоський горішок.
Дві половинки цілого
Або щось розколене -
Все залежить від поглядів.
Кожен з нас, по-своєму, - мишка,
В пошуках свого горішка.
Всі ми, по-своєму, - африкати.
Літери, прагнучі бути разом,
Кимось написаний алфавіт,
Створюючий анекдоти.
Світло безмежно далеке доки
Вони живе у кімнаті
Або в ліхтарі далекої вулиці.
Світ настільки великий,
Що думається:
Всі ми - загублені кимось діти,
Потребуючі прихистку.
Навіть, як схочеш,
Всі біди не вмістяться
В одному щасливому серці.
Найусміхненіші люди - давно поламані.
Все зрозуміле й правдиве - мама.
Опісля неї - лиш знак питання...
Матеріальне не варте й коруша.
Врешті ж, з крихкими кістками і душами,
Кому ми насправді потрібні будемо?
Диплом нам піднесе води,
Робота скаже ласкаве слово,
А потім, знову, самотність.
З погляду мого вірша,
А насправді, мого серця,
Найцінніше - волоський горішок.:)
