Тужить ненька Україна, плаче, причитає.
Діти в трунах розляглися.
Бродить смерть, кружляє.
Розлилися гіркі сльози на чотири боки.
Сидить карлик на престолі,
П`є душевні соки.
Очі його біснуваті, а вуста брехливі.
І навколо його трону демони блудливі.
Згуртувались люди Божі - впав куцак з престолу.
І розбилась гнила падаль
Об правдоньку голу.
Квітнуть землі українські - в них Господня слава!
Амофор святої трійці,
І міцна держава!
