Слова твої полинною отрутою
Нехай:
Із уст медових, голосом-дзвіночком...
Твоя напіврозстібнута сорочка
Шепоче голосніш мені - "Торкнись її,
Кохай".
Сльоза твоя полинною отрутою
Нехай
Рум"янця вздовж униз тече струмочком:
Туди, де ще застібнута сорочка
Кричить мені у вічі - "Роздягай її,
Кохай!"
Розлиюся солодкою отрутою...
І хай
Слова-полин мовчать-гірчать віночком,
І стане надто зайвою сорочка..,
Коли зімкнеться простір двох
Зітхань.
Ого!.. Еротично і чуттєво! А чому панянка на світлині з тачалкою для тіста? Виглядає загрозливо...
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
))) Дякую!... Ну я ж так і починаю: "Слова твої полинною отрутою...", тобто вороже зустрічає, а я чую тільки дзвінкий голосок із медових вуст, опускаюся нижче, а таммм - напів розстібнута сорочка і...)))))))))