Нас розділяють дороги,міста,часові пояси,
Через Ворсклу,Дніпро,і,можливо,Ян Цзи,
Перепливти,щоб,нарешті,дістатись до тебе,
Торкнутись губами до карого неба…
Але ж ні:я не здатен нічого в житті досягти,
У Пітері,певно,розводять мости…
стругають ідолів новітньому диктатору,
Останньому візантійському імператору,
Який задумав розіп*ясти мій народ:
Уперше за останні два десятки років…
Замулити серце дніпрових вод,
Скориставшись недостачею пророків,
Багряні води теплих кровостоків,
Молодої юнацької,світлої крові:
Дається взнаки недостатність любові,
Тепла і віри в наших сонних душах,
Кордони не такі вже й непорушні:
Хто куди хоче,той туди й пливе,
Зціли моє серце-бідне,ледь живе!
Подаруй йому трошки сили,
Подаруй йому,мила,крила!
У цей нелегкий і дикий час,
Подаруй мені,зоре,нас!
ID:
486237
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 17.03.2014 11:28:54
© дата внесення змiн: 17.03.2014 11:32:37
автор: Той,що воює з вітряками
Вкажіть причину вашої скарги
|
