Мені б у пам’яті твоїй
Лиш теплим сонечком сіяти,
І бути втіленням надій,
Аби ніколи не страждати.
Вміти без фальші і дзеркал
Все залишатися собою,
Щоб не призначили фінал,
Щоб жити, наче за стіною.
Так хочеться без сірих днів
Усе життя розмалювати,
Але, мабуть, не захотів
Ти взагалі мене згадати.
