Повна надії матінка мила
На краще майбутнє сина ростила.
Єдиного сина, єдину дитину…
На славу країні, на радість родинну.
Ось вже лунає останній дзвінок,
В вальсі кружляє веселий танок.
Сонечко сходить, зоря червоніє…
Дороги відкриті – плекайся, надіє!
Та що це? О Боже! В очах потемніло…
Чорна хмарина всесвіт закрила!
Людей облетіла звістка страшенна,
Скрюкожила душу новина скажена…
Що ж таке сталось? Куди себе діти?
Як в такім пеклі дитя захистити?!
Хто породив їх? Чия це вина?
Фашисти прокляті! Війна! Війна!..
Аж ось і синок, з дівчатком за руку…
В волоссі вінок, в очах страх і смуток.
- Піду добровольцем, вибач, матуся,
До твого порогу я ще повернуся…
Ідемо всим класом фашистів давити…
Подивися, з часом ми будемо жити,
Радіти, любити у вільній країні!
З тобою, єдина... У рідній родині…
Ще не розквітла… З рідної хати
пішла дитина… Пішла воювати…
Покинула мамку одну в цілім світі…
Кого ж їй згадати в своїм заповіті?..
Моє ж ти, зернятко! Спаси тебе, Боже!
Моє ластів’ятко!.. Спаси ж бо!
Негоже під кулю потрапить в такії літа!
Вона ж металева… Хіба запита?..
Молися, матуся, за сина малого!..
Молись за спасіння, за нього живого!
Молися за всіх вояків молодих.
За хлопчиків юних, дорослих, дідів…
Пройшло лихоліття… Травень надворі...
Криваве століття… Фашисти в позорі…
Гарматів салюти - воїнам вольним.
А що ж наша мати? Як ворон вся в чорнім…
Розбиті надії, розколоті мрії!..
Віднині… навіки… вона без дитини!..
20 мільйонів! Скільки сердець?!
Скільки загонів зустріли кінець?!
Мирні роки нас не минули…
Та 20 мільйонів ми не забули!
Пам’ять одвічна – нема забуття!
Щире спасибі за Ваші життя!..
05.05.2006 р.
Фото з інету.
