Скалками тисяч фраз
Серед розбитих ваз,
Серед осколків мрій,
Краплями сліз із вій-
Осінь ділила нас
Серед своїх прикрас,
Серед багаття снів,
Серед калин-вогнів...
Осінь ділила нас
Серед хмарин-гримас,
Серед фіранок -днів,
Серед напівтонів;
Скальпелем по серцях,
В душу- пекучий цвях...
КИдала нам до ніг
Сніжний колючий сміх...
Різала без жалю
Гіркістю мигдалю,
Памороззю в траві,
Думкою в голові...
Осінь ділила нас
Сотнями тисяч трас...
...Болем горять мости
Там ,де МИ мінус ТИ...
Ой,як осінь поділила,..трішки в серці залишила - смутку,болі і тривоги...Осінь завше була щира...Всьомку в неї своя міра...Міра дощиком холодним,..міра листячком під ноги...Міра сонечком гарячим...Міра хвилькою кохання,..міра ніжного зітхання,.. і на щастя,долю,.. вдачу...Всьому є на світі міра...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ДЯКУЮ Вам, Олю!!! У Вас вийшов дуже гарний відгук!
А окреме ДЯКУЮ за те, що повертаєте мене у раніше написане....
Дуже болючо.
Хай осінь не ріже дощами, фразами,
Битими гострими скельцями, вазами.
А лиш дарує тепло,
Щоб серце зігрітись змогло.
Трохи не досконало, але щиро.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
спасибі!!!!я старалася... 
.....................................................
