Вірші не можуть просто написатись.
Щоб щось створить - потрібно пережити.
Побачити, почути, закохатись
У себе вірити, поезію любити.
Вірші не можуть просто існувати.
Вони повинні кликати, вести.
Від них ми можем плакати, сміятись,
Щось добре мають в душі нам нести.
Вірші не можуть зникнути безслідно,
Коли вони у серце залягли.
А як забулись - то не вірші, видно,
Бо в памяті лишитись не змогли.
Вірші потрібні дуже людям.
Вони несуть чарівні почуття,
В серцях хороше, чисте, світле будять.
Вірші, мов квіти, красять нам життя...
