За рiчку бистру вже сонце сiло,
Неспiшно хмари пливуть у свiт,
А де кохання? Хто вiдповiсть?
Таке що грiє думки i тiло.
Змарнiли хати од вiку мабуть,
На церквi новiй жовтiє хрест,
Менi так сумно - один як перст,
Сiм"ї великiй я був би радий.
Ось трiйця дiток - всi в вишиванках,
Вiнки дiвчатка самi сплели,
Стрiчки веселкою аж ожили,
Батьки счасливi стоять на ганку.
