Я заснув в останню змучену годину
Ще агонія осіння не пройшла
А проснувшись бачу білий хвіст павлиний
Що вчепився в раму нашого вікна
Не пора для безжурливої турботи
Це останній час байдужості рідні
Відтепер сіріє слід і наші кроки
Добре видно як ідеш по цій землі
