Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталя Данилюк: Мов журавлі… - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Михайло Плосковітов, 29.04.2012 - 09:14
П'янкі сади аж гнуться від розмаю,Аж доторкають спраглої землі... Вони, мов гнізда, віддано чекають, Із того світу рідних журавлів. тут зайві слова Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Михайлику! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Писалося від душі... Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...в наших серцях... Ninel`, 27.04.2012 - 10:55
дуууууууже Наталочко,при читанні до мурашок по тілу... http://www.stihi.ru/pics/2010/08/20/5960.jpg
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Яка прекрасна світлина... Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І земля їм пухом-жертвам отруйного атома... Окрилена, 26.04.2012 - 21:42
Які влучно, Наталю, в образах побудованих на контрасті Ви показали біль зраненої Землі...І як же так Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Горе з розуму...Інакше й не назовеш таку амбітність і легковажність невиправдану...Дякую Вам,Наталочко,за співпереживання! Копачівна, 26.04.2012 - 21:12
А який неймовірний урожай був у 86-му! Та після цього: "І так оту колиску туга мучить,Що у дворі затихла дітвора..." А народжувати нам не давали... Дякую за пам"ять, яка промовляє з Ваших високих рядків Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Валя Савелюк, 26.04.2012 - 19:35
геніальний вірш... це найсильніша і найлюдяніша, найтрагічніша поетична робота на тему нинішню з усього, що я до сих пір читала...Колише вітер гойдалку скрипучу, Що вже від часу мохом поросла... П'янкі сади аж гнуться від розмаю, Аж доторкають спраглої землі... Вони, мов гнізда, віддано чекають, Із того світу рідних журавлів... -- геніально... Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Валю,за такий теплий коментар! Віталій Назарук, 26.04.2012 - 18:59
Господи, чому ті, яким потрібно вклонитися - мовчать... Я стаю перед цими людьми на коліна і дякую за своє життя! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
АнГеЛіНа, 26.04.2012 - 18:51
Чорний чорнобиль залишив по собі пустку... Це трагічно...Дуже щемливий вірш! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мертве місто-привид...Наслідок людської безвіповідальності...Тисячі скалічених життів і доль...Дякую тобі,моя Пташечко,за співпереживання! Віктор Фінковський, 26.04.2012 - 18:16
І з-поміж гілля зиркаютьхатини, Крізь биті шибки дихаючи в світ, Чи хтось з рідні додому не прилине, Чи не торнеться до німих воріт. Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 26.04.2012 - 17:53
В ЗАДУМІ ГОЛОВУ СХИЛЯЄМО,ВСІХ ТИХ ЗАГИБЛИХ МИ НЕ ЗНАЄМО, АЛЕ ВШАНОВУЄМО ЇХ ЩОРІЧНО, І ЖИТИ ЇМ У ПАМ‘ЯТІ НАРОДУ ВІЧНО!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,люба Олю! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так,пані Галино:природа знову буяє,а трагічно обірвані людські життя вже не розквітнуть... Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую,Таню! |
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||