Задумлива, ясна, нещира,
Чому ти, думка, увійшла,
Немов навік до цього миру?
Як не хотіла б цього я!
Палка, знедолена, сумна,
Ти знов мене не покидаєш,
У шибці темного вікна
На мене впевнено чекаєш.
Так, я прийду до тебе знов
І буду думати до ночі…
І кожен раз гірка любов
Сльозами затуманить очі.
І кожен раз я знов помру,
І буду довго оживати,
І через силу оживу,
Щоб знову думати й прощати.
