Вже червона рута,як отрута,
І "Водограй" не тішить отчий край,
Порвавши пута ти -розкута,
Помандрувала в ад,неначе в рай.
Прикривши сором кольором калини,
Ти враз забула маминий рушник,
І чорне одягла,й пішла у пошуках руїни,
Зміняла цінності дідів на моду й шик.
Піднявши хитрих на високий камінь,
Порядність ти звела на глум,
Й дивуєшся,чому сльозлива повінь,
В народу на очах,й глибокий сум...
