В твоїй жмені пісок,
І очі наповненні люттю,
А я пам`ятаю,коли там ще була доброта!
Зостався лиш крок,
І ти,обплетений сіттю,
Холодної злості,здіймеш свою руку на брата.
І не важливо,чому,-
Ти потім забудеш причину,
В святій правоті,потішивши свій егоїзм,
Породивши чуму,
Знівечивши рідну країну,
Піднімеш ти над стягом безглуздий бридкий афоризм.
