Сумна принцесо в хмурному болотяному царстві,
Коронна зірко в тиші сонних диких трясовин,
В ранковій пелені росою вмита, і в туманнім володарстві,
Прекрасна ти в чудному кружеві пелюсток і краплин.
Для кого ця краса? Твоє убранство,
Лише в контрасті заздрістю наповнить лісових кульбаб,
Й роздутих ,до знемоги, у своєму франтстві,
Високопарних компліментів наслухаєшся від жаб.
А може ти- майбутня наречена лісу,
Що щось шепоче в кронах білих яворів?
Він відкрива тобі високості потайну завісу,
Де далина ховає дивину заквітчаних полів...
Ні! В диких нетрях ти залишишся, й у болю,
Проситимеш навіяти солодких снів,
Де ти летиш, й у пелюстках смакуєш волю,
Що солодша і прекрасніша від зір вогнів...
