Вистукує бруківкою чиясь хода
по вулицях заплаканого Львова:
вечірній дощ - і я вже не одна
іду на сповідь до незайманого слова.
Дрімають витвори віків
під шелест часу... Незбагненно!
Ти будеш завжди, мій старенький Львів,
рукою творчості, що дихає натхненно!
о так, Львів - надихає я колись писав про історію Вірменського собору, точніше кажучи, про те, як його розмальовували... Планую у Львів, до речі, наступного тижня.
Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це правда! Оскільки, не корінна львівянка. Але Львів став як рідний. І працюю тут... Можна на ?
я колись писав про історію Вірменського собору, точніше кажучи, про те, як його розмальовували... Планую у Львів, до речі, наступного тижня. 
