БІЛІ ВОРОНИ
Страшне сум’яття у моїй душі…
Я вижила , хоча й не мала б.
Відкривши очі – день впізнала,
Це ж ніч загинула у корчах.
Це ж сутінки залишились тремтіть
В моїй печері, у моєму склепі,
Це чаю кухоль бубонить,
Бо гаряче йому - нестерпно…
Загавкали скаженими дощами
Уявні чорні і кудлаті хмари…
Повіки стулені, мов штори,
А ти ще тут і добрий ранок!
Вчорашній день, чорніюча потворо,
Втікай у витоки свої . Благаю.
Висьорбуючи чайний хтивий морок
Ворона знов збирається у зграю.
Знов вирішальний надкусить вівторок,
Мов бутерброд, намащений з обох боків,
Аби напевне знать, що маслом вгору,
Щоб не було різниці «решка», чи «орел».
Вороні білій місце в зграї,
Так само білих
нічиїх птахів.
Крилатий помах – на добраніч!
БЕЛЫЕ ВОРОНЫ (Перевод автора)
Как ужасает в душе моей смятение.
Я выжила, хотя и не должна бы.
Открыв глаза – я день узнала,
Ведь это ночь погибла в истязаньях.
И только сумерки осталися дрожать
В моей пещере, в моем склепе,
Послушай, кружка что-то там ворчит,
Быть может гарячо ей нестерпимо.
Залаяли дождями, взбеленились
Косматые немыслемые тучи.
Сомкнуты веки, словно шторы,
Ты все же здесь, ну с добрым утром!
Вчерашний день - чернеющая тварь,
Беги в свои истоки - умоляю.
Лакая чайный похотливый мрак
Вороне время собираться в стаю.
Решающий во вторник получаешь знак...
Намажь свой двусторонний бутерброд,
Чтоб знать наверняка, что маслом вверх,
Чтоб не гадать «орел» там или «решка»...
Вороне белой место в стае,
таких же белых и ничейных птиц...
Крылатый взмах - спокойной ночи!
08.06. 2010г.
Недавно попробывала как будет на русском звучать.
