Через що я тебе відділяю,
Зрозуміти хотів хоч раз... Чому?
Я від серця тебе віддаляю,
А вирвати сил немає чомусь.
Як сердечну рану розятряю,
Яку не перевязати бинтом.
Чую - поступово помираю,
В житті моєму, стався перелом.
Навіщо напополам все краю?
Де логіка самоїдства цього.
На частини серце розриваю -
Знаючи! -Що вже не зєднать його.
Не знаю! - Чом лиш себе караю?
Звідки почуття своєї вини?
Гріх чужий - на себе переймаю,
А чи воздасться те колись, чи ні?
І знову - знов сам себе картаю!
Чому і як - таке подумать зміг?
Кохаю я!... Я тебе кохаю!...
Збереже нас любові оберіг.
