Поділися зі мною собою
Зараз я про кохання вірш пишу
Нектар мед твої уста не встою
О слів потік цей чую вже грішу
Почую соловя спів в тишині
Пригнітять настрої сонні тіні
Діждуся хоч не вірю я мені
Здаюся в полон своїй богині
Здобуду досвід мудрішим стану
Не затягну на своїй шиї шнур
Страху сумнівам ув очі гляну
Легко мину дорогу із баюр
І знову на виднім місці стану
Огляну увесь шлях свого життя
Вірші писать вже не перестану
Не відпускають вони в забуття
