Чоловіки…
І хто їх зрозуміє,
Коли потрібна ласка і любов,
Вони тоді, неначе зговорившись,
Немов вампіри, п`ють із жінки кров.
Чоловіки…
А ще говорять жінка,
Вибаглива, а інколи і зла,
А ви? Мені пробачте за відвертість
Буваєте так схожі на козла.
Чоловіки…
Забувши про родину,
У постіль до коханок біжите,
Недумавши, що десь біля віконця
Дружина із вечерію вас жде.
Чоловіки…
Та що тут говорити,
Всі зради ваші пройдений етап,
Бо жінку не так легко обдурити
Вас видасть навіть ваший нічний храп.
Чоловіки…
Та тільки – но недуга
Захватить анатомію у вас,
Як всі коханки миттю позникають
І біжете тоді ви вже до нас.
До нас - дружин, що ввечері чекали,
Що плакали сховавшись від людей.
Що на сорочці ґудзик пришивали,
Недосипали зраджених ночей.
А ми зітхнувши вам все вибачаєм,
Бо кращих вас у світі не знайти.
Знайдемо сили все це пережити,
Бо ви єдині в нас чоловіки.
2.01.2010
Оценка поэта: 5 Ну я трохи не згоден, ти всіх чоловіків, поставила в рядочок, наче вони всі однакові, але ж це не так, люди бувають різні, але все одно за ідею, і за критику чоловічого єства також дякую, коли є критика можна стати кращим)а взагалі - 5)
Левченко Оля В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я писала під емоційним впливом "однієї сповіді" і цей вірш не є описом всієї чоловічої половини. А за коментарій дякую
Оценка поэта: 3 Рима: або слабенька,або зовсім відсутня.Багато помилок.(надумавши, вечерію і т. д.)Кількість стоп зовсім не відповідає в рядках, метафори відсутні. Тільки п'яному чоловікові прочитати можна, а Ви взялись когось повчати!
Левченко Оля В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Критикують – значить ПОМІТИЛИ! СПАСИБІ!
