Я знав цю пастку. Й місце знав,
І бачив зведену пружину,
Я сам не раз приманку клав
У схожу пекельну машину.
Та пер як вепр, земля двигтіла,
А пристрасть очі залила...
Можливо, ти і не хотіла,
Сама ж приманкою була.
І от попавсь, дурний кабан!
Зійшлися на мені лещата.
Та знаю я, хто звів капкан,
Кохання муза ти проклята!
Твоя взяла,хай тобі грець!
Ти завжди поруч, капостиш, регочеш.
Та не забудь, я теж ловець, -
колись і ти в мої тенета вскочиш.
молодець!
