Пісня, написана нами раіше
нарешті озвучена голосом.
Відтак виставляємо на суд
Божий і поетичної громади.
Змучені рученьки, стомлені ніженьки -
годі турботи нести!
Час і поспати - вже котиться ніченька.
Спи, моя любонько, спи!
Тож закривай свої яснії віченька,
я ж колихатиму сни,
буде колискою темная ніченька.
Спи, моє серденько, спи!
Сам я всю ніч буревійну не спатиму,
щоб не проспати весни,
крила надій твоїх снами плекатиму.
Спи, моя зоренько, спи!
Буду всю нічку твій сон споглядати я,
ти ж цю зухвалість прости!
Ранню зорю з нетерпінням чекатиму...
Спи, моя ладонько, спи!
Буду з лиця твого пити водиченьку,
та не порушу краси,
свідком любові хай буде лиш ніченька.
Спи, моя доленько, спи!
Ол. Удайко, осінь 1987