Блакитні небеса.
У них я мов тону.
Яка ж у них краса,
Якої й не збагну!
Якби я крила мав,
У них би полетів
І їх би обіймав,
Немов своїх братів,
Вир світлих почуттів
Являючи їм так.
О, як би я хотів
Цього! Неначе шпак,
У них би я літав
Усе із краю в край.
Можливо, відшукав
У них би світлий рай.
А може, і вони
Тим світлим раєм є.
Ти лиш на них зирни,
Як серденько твоє
Пресвітлі почуття
Родити почина,
Мов матінка дитя.
Вони в нім, як весна,
Мов квіти навесні,
Буяють знов і знов
Насправді, не у сні
Й без будь-яких розмов.
І світлії думки
У голові встають
Охоче, залюбки,
А темні розтають,
Мов сніг. О небеса!
Цьому всьому сприя
Урода, шарм, краса
Прекрасная твоя.
Євген Ковальчук, 25. 10. 2021
