Не янголи! Далеко ми не янголи
Властиво нам і падати, й грішити.
За спи́ною мостів згорілих факели
Нам не дають в минуле відступити.
Від нас лик Божий до пори прихований,
Бо очі плотські та недосконалі.
А коні іскри крешуть - б'ють підковами.
Не слухаються, скільки б не спиняли.
Ми летимо, а то на місці топчемось,
І тільки час суворий, невблаганний,
Нагадує, що треба жить по совісті
І відрізнять важливе від деталей.
Не янголи! Далеко ми не янголи.
Немає крил й над головою німбів.
А бісенята, посланці диявола,
Нашіптують слова й думки́ негідні.
Поми́лки чи то з гонору чи з гордості
Не визнаємо - ніде правди діти.
Тож перевагу віддаєм самотності,
Притлумлюючи прагнення любити.
І хай не всі у воскресіння віримо -
Христос воскрес і до життя дав сили!
Та встигнути б слова знайти, щоб щиро ми
У скривджених проще́ння попросили.
