Мандруючи годинами і днями,
Не втрачаймо ґрунту під ногами.
Не дерімо носа вище всіх, бо то
Э гординя, хитрий гріх.
Хто у гордині високо злітає,
Прямуючи до сонця, мов Ікар,
Того гаряче сонце обпікає,
І падає униз, мов той тягар.
Ходімо унизу, де народились,
Де живить нас енергія землі.
А сонечко пришле своє проміння,
І буде нам спокійно на душі.
