Знов гублюсь між кривих дзеркал. І, мабуть, кривині естетом Я здаюсь. Я стаю поетом Кривих напрямків, рейсів, шпал. Цей кривий і нерівний страх Знов жене йти криву дорогу, І молюся кривому богу, Щоб рівніше зїзджав мій дах.
ID: 1000637 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 11.12.2023 09:59:19 © дата внесення змiн: 11.12.2023 09:59:19 автор: Сергій Рівненський.
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie