Вони стоять візаві,
і розуміють,що буде далі.
Останні обійми лукаві,
наступні зустрічі в уяві.
Одної дороги немає,
ємоції,наче у ямі.
І спільний шлях розриває,
на дві криві дороги.
Душу з усіх сил здригає,
і в них підкошують ноги.
Вони стоять на мосту візаві,
і розуміють,"разом" більше немає.
У серці повно тривоги,
а з очей сльози.
Краплинами,стікають щоками,
наче крихітні водоспади.
Останні обійми між вами,
закінчились дні серенади.
Руки опускаються додолу,
і кожен рушив своїм ходом.
Своєю,гіркою,мов полин долею,
витираючи сльози долонею.
У різних боках,на мосту,
вони обернуться до того.
Кого любили,більше за життя,
та не віддали би нікому..
