У нічку ясну, нічку швидкоплинну
Я вийду з дому, вийду до ріки.
Ізблимнуть зорі – вітром я полину
І до твоєї ніжної пригорнуся руки.
Й усе тепло, усе, що ти сховала,
Я вип’ю з неї, вип’ю до кінця,
Й лишу любов, що так причарувала
Мене колись, неначе нічка ця.
Липень-серпень 1998
Душевно...з ніжністю 
