Коли душа, що прагне супокою,
Кричить, побита примхами буття,
Згадай той вечір, коли ми з тобою
Ділили разом щастя від життя.
Коли журба тебе зненацька ранить
Й рятунку іншого уже нема,
Згадай той вечір, що і досі манить
До себе нас зірками багатьма.
1997
