«Ти юний і ще не збагнеш тепер,
Чом в крику вітру є така туга…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Вітер мені кричав,
Коли осінь стала сірою качкою
На холодному озері одкровення,
Вітер мені кричав
Крізь хмару огненну заграви:
«Де ти тепер? Ти – нетутешній,
Ти – вічний блукач,
Що сховав мідну сову
У своїй шкіряній торбі снів даремних
(А ти думав, що то пророцтва,
А ти думав, що там істина,
Серед тіней отих твоїх марень.
А вона тут – серед холодної осені –
Істина краплі води)».
А може то просто луна –
Німфа сумних спогадів
Серед старезного лісу сутінок
В якому я заблукав ще тоді –
Коли чуб був рудим, а не сивим.
Тоді.
Пан заснув до весни.
І замовкла панфлейта
До часів анемон.
А вітер свистав:
Грав ірландську мелодію
На флейті порожніх глеків,
Що лишили
На дерев’яних столах віровідступників
Гості глиняно-жовтого дня:
Доби невідомих радощів.
А я бачу, як олені сфагнових пустищ
Летять у дні майбутні
Крізь страшне сьогодення:
Епохи залізних яблук.
Дерево забутої осені:
Серед моря холодного вітру
Жовті листя думок
Летять в нескінченність
прийдешнього.
Цікаві самобутні образи і незвичайні метаморфози. Пророцтва осені і шкіряна торба снів, епоха залізних яблук, часи анемон, олені пустищ - чаруюча і магнетична картина світу ЛГ.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий цікавий відгук і розуміння моїх творів!
Цікаво, а що робити жовтому листю думок в нескінченності прийдешнього, чи то ознака їх стиглості, чи то все прокази вітру? Ви ж знаєте, що Ірландія (т. н. кельтський тигр) за останні десятиліття має чи не найбільший в Європі ріст ВВП. Чи не завдяки зрілим думкам що летять в прийдешнє?
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00