Я, так люблю тебе, моє життя!
Дякую, за весну ,літо, осінь.
Мрію, творю ... пишу книгу буття...
І ловлю мить щастя -синю просинь..
Я, люблю тебе, мій квіте життя!
Роблю немов би вперше кожен крок.
Падаю, і встаю немов дитя
І новий день дає душі урок.
А роки летять немов би птиці
Їх не можна зупинити ніяк.
Життя, як золотий лан пшениці
Цвіте, і одквітає червоний мак.
А так хочеться , ще жити, жити!
І бачити ,як зростають внуки.
Віддати їм любов, одружити
слухати, як шумлять клени, буки.
Час зриває жовте листя з дерев
І покриває стежку в літній сад.
Врода в'яне у троянд королев
Додолу віти хилить листопад.
Я , так люблю тебе, моє життя!
Дякую, за сонечко в зеніті.
За батьків ,сина ,що щаслива я
Бачу кольорові сни розмаїті.
Так, хочу чашу життя допити!,
Щоб в Покров заспівати херувим.
А в золотий листопад зронити
Квітку до ніг - для білосніжних зим.
