Думки мої кудись втікають тихо,
Біжать, неначе, тіні по стіні,
Я знала, чи наснилося мені,
Немає слів для щастя чи для втіхи.
А що думки, ними не пишуть віршів,
Не шиють ними долі полотно,
Вони крадуть ці ночі вже давно
І на душі від них ще холодніше.
Що ними людям зможу розказати:
Чомусь не шиється поезії канва,
Зникаать теми - їх було багато,
Кого спитати:" А я ще жива?".
Бреде похмура ніч, сховавши зорі,
А Муза не приходить навіть в сни,
Моя душа із Всесвітом говорить,
Надіється, чи в мріях жде весни.
Галина Грицина..
