Чомусь так холодно мені,
Хоч ніби сонце гріє.
Чом туга у моїм вікні
І знову сутеніє.
Чом не розрадиш, не прийдеш,
Не обіймеш за плечі.
Ми за межею... Тож, авжеж,
Прийде холодний вечір.
І заснує гірка печаль,
Опустить знов фіранку.
Та не безмежність. Сива даль
І з вечора до ранку.
Не зазоріє неба вись.
Не варто сподіватись,
Що просто долі так скоривсь,
Чи ж то було не знати...
Чуже весілля не для нас.
Нехай усе розсудить час.
