Жила усамітнено, не розкошуючи,
Долала Всевишнім намічений шлях,
Щоранку і сонце, і день свій віншуючи,
Ногами збивала росу у полях.
Їй зоряно нічка не раз посміхалася,
І темінь німа огортала не раз,
Єдиний лиш раз у житті закохалася,
Та й то, мов нечистий із нею погравсь.
Всього досягла повсякденною працею.
Непросто було, й зна, так буде завжди,
Бо донька вона української нації,
Що вміє трудящих собі спородить.
Підмог ні від кого в житті не чекаючи:
Ні манни з небес, ні чийогось плеча –
Не раз програвала, терпіла, не каючись,
Тремтіла не раз полохливо свіча.
Дивилась у очі біді, холодіючи,
Зі шляху ж свого не звернула ні раз.
Зустріне вона й перемогу радіючи,
Як волею вп’ються і Крим, і Донбас!
11.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
