Я довго мучивсь несказанно
не розуміючи простих речей,
а небо світить філігранно,
тихенько шепче щось Орфей.
Сказати тут я і назавжди,
у святості своїх ідей.
Де нема, й не буде правди,
закону, ролі, та людей.
Емоцій крик, луна щосили,
тіні падають з очей.
Скрізь спалені лише могили,
забутих у вірності речей.
Я прірва сміху тут на волі,
я ніж закритий від троянд.
Король без кольору, де на долоні
палають щирості вогні гірлянд.
